Хід уроку

 І. Організаційний момент

- перевірка наявності учнів

- перевірка наявності необхідних інструментів та пристосувань

ІІ. Актуалізація опорних знань

  Перед тим як розпочати вивчення нової теми, ми повинні пригадати з попередніх уроків. Зробимо це за допомогою гри «Чарівний кошик». У кошику э багато карточок-завдань. Кожен з вас повинен відповісти на одне завдання і передати кошик наступному, і так по черзі вся відповідають на запитання, які самі обрали.

Завдання. Заповніть пропуски у реченнях.

1.                  Світло має падати з ___________________ боку.

2.                  Голки та шпильки слід зберігати в ___________.

3.                  Вмикати й вимикати праску__________ рухами.

4.                  Виконуючи роботу, вибір слід тримати на відстані ____ см від очей.

5.                  Не можна користуватися ___________ голками й шпильками.

6.                  Праску слід ставити на ____________ підставку.

7.                  Найкраще працювати при __________ світлі.

8.                  При прасуванні стояти на ___________.

9.                  Ножиці зберігати у ___________.

10.              Передавати ножиці ___________.

11.              Перед початком роботи ____________.

12.              Робити перерви для відпочинку очей через кожні _______ хвилин.

13.              Нитку відрізувати ножицями, а не __________.

14.              Перед прасуванням перевірити __________.

15.              Не брати голку до _____, не вколювати в ______, залишати в _____.

16.              Щоб не поколоти палець при проколюванні голкою тканини, користуватись ___ .

17.              Якщо голка зламалась, її уламки _______.

18.              Після закінчення роботи ________.

19.              Передавати голку разом з ________, зав’язаною у __________.

20.              Сидіти під час вишивання слід ________, злегка _________над роботою.

Таким чином, під час гри ми з вами повторюємо правила безпечної праці і санітарної гігієни під час виконання ручних швейних робіт.

(Робота в парах). А зараз перевірте, будь ласка, один одного на підготовку до уроку: наявність інструментів та матеріалів, розташування їх на робочому місці, продемонструвати позу вишивальниці…

Наклейте наклейку відповідного кольору на карточку самооцінки навчальної діяльності на уроці.

 ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

  Зараз вишивкою займаються на всій території України. ЇЇ функція – оздоблення одягу й предметів хатнього вжитку. Останні десятиліття докорінно змінили побут народу та його моральну культуру під впливом нових форм життя. Зберігаючи й розвиваючи традиції минулого, сучасні майстри виготовляють вироби з урахуванням нових естетичних вимог, використовують сучасні технології та сучасне обладнання.

IV. Вивчення нового матеріалу

1.      Поняття «шов», його різновиди

   Свою назву шви отримують від способу накладання стібків. Деталі швейних виробів з’єднуються між собою швейними нитками за допомогою голки. Тканина, з якої шиють або на якій вишивають, називається робочою. Місце, у якому голка входить у тканину, називається прокол, а довжина нитки між двома проколами –стібок. Ряд однакових стібків утворюють шов. У шитті швом називають місце з’єднання окремих деталей виробу нитками. Відстань від краю тканини до шва називають шириною.

    У вишиванні швом називають техніку виконання вишивки. Назви більшості швів походять від способу накладання стібків на тканину: «хрестик», «ланцюжок», «козлик», «качалочка».тощо. Відомо більш як 100 видів швів у народній вишивці. Стібки за способом виконання бувають ручні та машинні. Деякі стібки вам відомі з початкової школи.

     В основі більшості технік вишивання лежать найпростіші шви, які часто нази­вають початковими. Саме із цих швів ми і розпочнемо з вами вишивання. Початкові шви дуже прості у виконання. Відповідно з державними стандартами шви мають умовні позначення ( графічне зображення).

    Перший шов, про який ми будемо говорити, це шов «уперед голку». Про цей шов нам підготувала повідомлення перша група.

   Відповідь учнів. Шов «уперед голкою», або прокладний, викону­ють справа наліво однаковими стібками через певну кількість ниток. Закріпивши робочу нитку, на голку беруть три-чотири нитки тканини і під голкою залишають таку саму їх кількість. На лицьовому боці тканини і з вивороту робоча нитка утворює штрихи. Зазвичай відстань між стібками 2-3 мм, довжина стібка 0,7-1,5 см. У вишиванні цей шов застосовують як самостійний (вишивають орнамен­ти) і як допоміжний (намічають і обводять контури малюн­ка), а в шитті ним намічають середину виробу і лінії, намічені під час примірки, виконують зборки.

    Різновидом незатягнутих прокладних стібків є копіювальні стібки (сильця).

   Якщо потрібно тимчасово скріпити між собою деталі, щоб підготувати виріб до примірки, використовують зметувальний шов. Виконують його так само, як шов «уперед голкою», чергуючи короткі стібки з довгими.

  Слово вчителя. Графічне зображення шва «уперед голку» ─  ─  ─  ─  ─.

    Існують певні вимоги до виконання цього шва:

·        стібки мають бути однакової довжини,

·        з обох боків тканини шов має виглядати однаково (пунктир).

   Наступний шов – «за голку» або «назад голку». Про цей шов нам підготувала повідомлення друга  група учнів.

    Відповідь учнів. Шов «за голкою» виконують справа наліво так, щоб голка щоразу входила у тканину за ниткою, а виходи­ла попереду. Цей шов можна виконати двома способами.

     Перший спосіб. Закріпивши нитку, відлічують назад по пітканню (утоку) певну кількість ниток, яка дорівнює дов­жині стібка (наприклад, дві), і вколюють голку. Відлічивши вліво шість ниток основи, виколюють її. Знову відступають назад на дві нитки основи і виконують другий стібок, такі дії повторюють далі.

   З лицьового і виворітного боків тканини утворюється штрихова лінія - рядок стібків з проміжками між ними, що дорівнює довжині стібка.

    Другий спосіб. Виконують шов так само, як і першим спо­собом, лише голку виколюють попереду не на потрійну, а на подвійну кількість ниток (одна половина ниток на перший лицьовий стібок, друга - на наступ­ний). Виконуючи наступний стібок, голку вколюють позаду нитки у по­чаток попереднього стібка (де нитка виходить із тканини).

    З лицьового боку цей шов схожий на машинну строчку, тому його ще називають ручною строчкою, з ви­ворітного боку - на стебловий шов. Цим швом зручно зшивати товсті тканини. Застосовують його також і у вишивках.

      Слово вчителя. Графічне зображення шва «назад голку» ─  ─  ─  ─  ─.

      Шов стрічка відрізняється від шва «назад голку» тим, що стібки щільно прилягають один до одного. Вивірений бік відрізняється від лицьового. Графічне зображення шва «уперед голку» ─ ─ ─ ─ ─. Щоб швидше навчитися правильно виконувати вишивальні шви і не допускати помилок можна і треба використовувати певні поради. Про них нам розповість друга бригада.

      Відповідь учнів. ІЦоб швидше навчитися правильно виконувати вишивальні шви і не допускати помилок можна спробувати спочатку виконувати шви на папері. Для цього беруть половину аркуша паперу із зошита в клітинку, позначають на ньому розміщення точок,  користуючись зображеними схемами. Біля точок обов'язково ставлять відповідні цифри. При вишиванні на папері нитку можна закріпити, зав'язавши на кінці вузлик (на тканині цього робити не можна). Інший зручний спосіб – нанести попередньо на тканину точки за допомогою шаблона чи лінійки.

Слово вчителя. Зупинимося ще на одному шві – це стебловий. Повідомлення про нього нам підготувала наступна група дівчат.

  Відповідь учнів. Шов утворює суцільний ряд косих стібків, щільно прилеглих один до одного. Зробивши на тканини перший стібок від себе, голку з ниткою виводимо на середину лівого боку стібка, укладаємо до себе і притискаємо до тканини. Виконуючи другий стібок, робимо прокол в тканині вище першого стібка, а виводимо голку в середині другого стібка з лівої сторони. Шов виконуємо рухом голки до себе. Кожен новий стібок при цьому виходить наполовину попереднього. При виконанні стебелового шва робоча нитка повинна бути завжди з одного боку - праворуч або ліворуч. Змінювати напрямок нитки не можна, тому що при цьому порушується структура шва. Всі стібки повинні бути однієї величини.

Стебловий шов один з найбільш поширених швів, яким обрамляють ведучі мотиви вишивки на полотні. Його поєднують із гладдю та іншими техніками вишивання. Стебловий шов може бути виконаний як лічильною технікою, так і за рисунком. Таку техніку вишивання часто використовують у відконтуренні трирядної композиції гуцульських вишивок. Стібки цієї техніки наносяться суцільною лінією «позад голки». Ними вишивають стебла рослин, різні прямі та хвилясті лінії, обводять вишиті площини різної величини, орнамент. Часто застосовується у вишивці одягу. На Закарпатті ця техніка відома під назвою «стеблинка проста», а на Гуцульщині - «шнурок простий».

Слово вчителя. Виконання стеблового шва подібне до шва «стебнівка». Тканина пересувається при вишивані знизу вгору, при цьому шов виконується згори вниз, тобто до себе.
Нитку закріплюємо і по прямій - згори вниз — через 3 нитки набираємо на голку 3 наступні нитки піткання. Голку витягуємо (робоча нитка весь час йде з лівого боку) і знову набираємо на неї 3 наступні нитки. Голку виколюємо в кінці попер« нього стібка.
З ліцевого боку утворюються стібки, вдвоє більші, Ніж з вивороту.

 Графічне зображення шва:

 Ще один дуже цікавий шов – тамбурний, або «ланцюжок». Про нього нам підготувала четверта група дівчат.

  Відповідь учнів. Тамбурні шви – різновид обметувальних стібків. Назва "тамбурні шви" походить від спеціальних круглих п'ялець, схожих на великий круглий барабан– тамбур, – які використовували для вишивання великих шовкових килимів. У вишивці Греції та Стародавнього Риму, Ірану й Сирії ручні тамбурні шви були поширені ще до початку нашої ери, здавна застосовувались вони у вишивці Близького й Далекого Сходу. З часом мистецтвом тамбурної вишивки оволоділи скрізь. Тамбурними швами вишивали також в Україні, Росії, Прибалтиці, Закавказзі, Поволжжі, Середній Азії.

Шов "ланцюжок" – глухий односторонній шов. Складається він з ряду петельок, які виходять одна з одної і утворюють шов, що нагадує ланцюг. На звороті утворюються дрібні пунктирні стібки, які позначають контури малюнка.

Ланцюжковим швом вишивають рослинні орнаменти, збагачені гладдю та різноманітними сітками і швами. Ним можна обводити контури, наносити лінії всередині узору, зашивати усю площину або окремі деталі малюнка.

Слово вчителя. Тамбурний шов виконують справа наліво, тобто від правої руки до лівої. Голку з ниткою виводять на лицьовий бік. Поклавши нитку петлею і придержуючи її великим пальцем лівої руки, виводять голку з лицьового боку навиворіт у попередній прокол і спрямовують по вивороту низу на 3-4 нитки. Новий прокол на лицьовому боці роблять так, щоб кінчик голки попав у середину петлі. Так поступово утворюється  ланцюжок.

 Графічне зображення шва:

2.      Машинна вишивка.

   Вишивка – мистецтво, що розкриває невичерпне багатство творчих сил народу, вершини його мистецького хисту,  оригінального бачення світу.

Художня довершеність і різноманітність вишивки залежать не тільки від створення композиції, тонкого відчуття кольору, а й значною мірою від вибору техніки виконання.

Технікою вишивки можна відобразити розмаїття навколишнього життя, красу рідної природи, яка завжди була джерелом творчої наснаги людини.    Володіючи багатьма видами технік ручної  вишивки,  людина передавала свої мрії, почуття на полотні, бо творчий потенціал її геніальності не має меж.   Тому пізніше виникло більш сучасне ремесло декоративного мистецтва – машинна вишивка.       

Як і  інші види цього мистецтва, машинна вишивка інформує про композицію, орнамент, колорит; вона розкриває естетичні погляди, звичаї народу. Заняття такою вишивкою дає змогу певною мірою самовиразитися шляхом створення нових композиційних сюжетів на тканині. У  вишитих візерунках, у гармонії кольорових поєднань, у ритмі ліній узору відчувається глибока змістовність.

Отож машинна вишивка - один із найпоширеніших видів декоративно-художнього мистецтва. Вже майже століття люди захоплюються нею. Виникло це мистецтво з любові до навколишнього світу, і з потреби не тільки бачити й відчувати красу, а й творити її власними руками.

Машинна вишивка виникла на початку ХХ століття. Удосконалення будови та принципу дії швейної машини дало змогу використовувати її для вишивальних робіт. Першими творити такою технікою почали умільці Західної Європи, а витоки машинної вишивки йдуть з листівки, виконаної шовковими нитками на шовку та рельєфних літографічних листівок з шовковою аплікацією. Найперші такі роботи з’явились близько 1898 року в Англії, та тільки у 1903 році текстильна промисловість почала свою діяльність із видання листівок. Згодом цим видом  мистецтва почали займатися і наші прабабусі. 

З покоління в покоління передавалися секрети майстерності, відпрацьовувалися, удосконалювалися узори та техніка виконання, змінювалась кольорова гама.

Популярності в Україні машинна вишивка набула в 1964 році. Сучасна вишивка зможе прикрасити інтер’єр квартири, білизну, одяг, крім того, зняти втому, подразливість, нервове напруження. Вишиті вироби технікою машинної вишивки, - це піднесений світ краси і фантазії, поетичного осмислення , схвильована розповідь про думки та почуття людини, світ натхнення образів, що сягають своїм корінням у минуле наших предків.

3.      Використання комп’ютерної техніки у вишиванні

Внаш час трудомістка ручна праця замінюється на машинну. У промисловості використовують півавтоматичні та автоматичні вишивальні машини з комп’ю терним керуванням. Це дає певні переваги: покращується якість роботи, збільшується ефективність праці, можна об’єднувати різні технології оздоблення, створювати унікальний стиль, тиражувати екземпляри. Комп’ютеризовані вишивальні машини поділяються на промислові, напівпромислові та побутові. Промисловими вишивальними машинами можна одночасно вишивати кілька виробів із будь-якого матеріалу. Вони мають великі розміри, різні види п’ялець, кілька головок (від 1 до 24), є швидкісними й управляються за допомогою комп’ютера, за яким стежить дизайнер-програміст. Напівпромислові вишивальні машини оснащені кількома голками для швидкісної вишивки, рідкокристалічними дисплеямий розширеними органами управління, які уможливлюють редагування на машині. Деякі машини підключаються до комп’ютера, на якому встановлено відповідне програмне забезпечення. Побутові вишивальні машини розраховані на використання в ательє, експериментальних відділах виробництва одягу, у будинках моди, домашніх умовах. Вони надійні, універсальні, можуть працювати в тривалому режимі. Ці машини мають різні пристосування, що дає можливість вишивати різноманітні вироби будь-якою технікою вишивання. Але на таких машинах одночасно можна вишити лише один зразок. Крім того, біля такої машини повинен бути працівник, щоб замінювати нитки. Швейно-вишивальна машина працює в будь-якій класичній техніці вишивання: від хрестика й мережки до різноманітних видів гладі. Будь-яку строчку можна модифікувати, змінювати довжину стібка, його ширину. Візерунки зберігаються в пам’яті машини або «скачуються» з комп’ютера. У процесі вишивання потрібно своєчасно міняти нитки, про що машина попереджає завчасно.

    Останнє слово в розвитку технології вишивки за промисловими

лазерами, які використовують для вирізування та гравірування текстильних матеріалів. Використання лазерного вирізування текстильних матеріалів підвищує якість виготовлення вишитих виробів, шевронів, аплікації тощо.

V. Практична робота

 Виконання швів «уперед голку», «назад голку».

1.      Інструктаж вчителя з правил безпечної праці, виконання швів за допомогою інформаційно-інструкційної карти.

2.      Демонстрація вчителем техніки виконання швів.

3.      Самостійна робота учнів з виконання швів.

Під час виконання роботи вчитель контролює дотримання учнями технології виконання швів, правил безпечної праці і санітарно-гігієнічних вимог, звертає увагу учнів на критерії якості виконання швів (вид лицьового і виворітного боків, однакова довжина стібків, відсутність вузликів на початку і кінці шва).

 VI. Закріплення нових знань

     Учитель організовує взаємоконтроль якості з наступним обговоренням. Учні оцінюють виконання роботи і взагалі роботу на уроці за допомогою наклейок відповідного кольору (робота в парах).

VII. Підсумки уроку

    Шви «уперед голку»,«назад голку», тамбурний та стебловий шви  належать до найпростіших швів. Дуже часто  де – які з них  застосовуються під час створення виробів для зшивання деталей, як машинна строчка у недоступних для швейної машинки місцях виробу, у разі дрібного ремонту одягу, а також для оздоблення виробів.

VIII. Домашнє завдання

1.      Підготувати інструменти і матеріали до вишивання.

2.      Опрацювати текст підручника.