Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

1.      Як розрізняють одяг за призначенням?

2.      Які групи одягу існують?

3.      Із чого починають виготовлення швейного виробу?

ІІІ.  Мотивація навчальної діяльності.

Завдяки своїй зручності та універсальності брюки проникли практично у всі сфери життя – у них укладають відповідальні договори, подорожують, відпочивають з друзями, займаються спортом; їх носять мільйонери і прості робітники. Традиційно будучи елементом чоловічого гардеробу, брюки завоювали важливе місце і в жіночій моді. Вони символізують мужність, мобільність і незалежність. Недарма кажуть : «Хто в сім’ї носить брюки» маючи на увазі під цим – незалежно від статевої приналежності – сильну духом і рішучу людину. Сьогодні брюки – це не просто предмет гардеробу; це ціла філософія, явище в сучасному світі. Ділові, спортивні, слакси, джинси, шорти – все це вірні супутники життя, які формують образ і створюють настрій. З часом одні види брюк йшли в небуття , інші підкоряючись віянням моди, з’являлися. Кращі з них витримали випробовування часом, ставши класикою. Прогрес також не стоїть на місці – з’являються нові матеріали та технології, відкриваючи небачені до цього грані і можливості. 

IV. Повідомлення теми й завдань уроку.

 Тема нашого уроку «Види поясних виробів, художнє конструювання». Ми з вами не тільки теоретично ознайомимося з видами та моделями брюк, а також спробуємо побувати в ролі  модельєрів і створити ескізи своїх  брюк.

V. Вивчення нового матеріалу

 1. Історія брюк

Історія виникнення брюк в Європі почалася за скіфських хутрових та шкіряних штанів. Вершників, які їздили без сідла, і по кілька годин не злізали з коней, вони рятували від негоди та захищали шкіру. Цей вид одягу у скіфів перейняли гали та германці, тобто варвари. Тому у патриціїв Давнього Риму штани вважались «варварським» одягом і за його носіння треба було нести суворе покарання. Їх дозволяти одягати воїнам лише в довгих кінних переходах. І знадобилось кілька століть, коли мода звернула на штани свою увагу. В середні віки з’явились штани-панчохи. Кожна панчоха кріпилась шнурками до поясу, пізніше до курток. В ХV - XVІст. стало модно носити пару панчіх різного кольору. 
В Італії до них пришивали підошву шкіряну, щоб не одягати взуття. В ХVI з’явились «кальсеси» - короткі штанішки- подушки, які для надання об’єму набивалися сіном, кінським волосом та пухом. Зверху надівались другі штани з розрізами, через які було видно дорогу тканину нижніх. Дальше брючна мода міняється з калейдоскопічною швидкістю. «Ландскнехти» появились завдяки німецьким воїнам, які нарізали зношені штани стрічками і закріпляли в поясі і на коліні. Їх змінили мушкетерські «шосси»,які доходили до колін і були прикрашені кружевом і бантиками. Дальше послідували «ренграви» - труси з оборкою, які носили поверх штанів. За прихоттю Людовіка XIV ця мода протрималась 40 років. Найбільша популярність досталась так званним брюкам – кюлотам, які застібались підколінням. Їх носили, як аристократи, так і військові та прості городяни. З часом аристократи носили довгі штани, щоб вони були щільно натянуті до низу пришивали лямки. 
Широкі та довгі штани називались «панталони». 
Брюки «галіфе» отримали назву завдяки французького генерала – кавалериста Гастоне Галіфе. Це вузькі від коліна до низу та розширені до верху. Шились комбіновані з тканини та шкіри. Для верхової їзди в Англії з’явились бриджі, короткі широкі штани, які носили звисокими чобітьми.

  Найближчими родичами сучасних чоловічих штанів можна вважати довгі матроські штани, які запровадив Петро І.

Широкі та довгі штани з’явились завдяки герою італійської комедії – Пан Талоне, який саме в таких штанах вперше з’явився на сцені, штани отримали назву «панталони». Відвороти по низу брюк з’явилися на початку ХХ ст. Англійський граф Уельський, великий модник, під час дощу поспішав на бал, щоб не забруднити штани, по низу, кілька раз їх підігнув, а коли потрапив на бал, забув розвернути. Перша жінка, яка одягла штани – Семіраміда з Іраку, щоб узяти участь у боях серед чоловіків, вона одяглася в чоловічий одяг. Поява стрілок на брюках відноситься до ІІ-ії половини ІХст. І пов’язане з розвитком фабричного пошиву. Великі партії товару тісно складали у тюки і переправляли, частіше всього морським транспортом. Коли штани розпаковували вони мали жорсткі стрілки - складки, які погано розпрасовувались.Саме такі штани зі стрілками і стали називати сучасним терміном «брюки». Шорти (в перекладі з англ. «короткий»), прийшли до нас з Англії. Їх винахідниками вважають студентів з Кембріджського університету, які займались спортом. 

    Чоловіча брючна монополія довго і методично підривалась жінками, Історики твердять, що почала це ще народна героїня Франції Жанна Д’Арк, яка була першою жінкою в Європі, що одягнула чоловічі штани.

    Марія – Антуанетта, французька королева, одного разу вийшла у чоловічих брюках, то обурений натовп ледь не розтерзав її за це.

   Іншим прихильницям брючної моди теж було несолодко. Незрівнянна Марлен Дітріх першою прорвала блокаду недоброзичливого ставлення до жінок у брюках.

   Жінки швидко взяли реванш за той час, коли брюки їм були недоступні. Зараз у гардеробі сучасних жінок є брюки найрізноманітніших моделей: джинси, бриджі, галіфе,»банани», «бермуди» тощо.

2. Види брюк

 Які ж є види брюк?

Класичні брюки

 Крій цих брюк прямий, довжина до кісточки. Для їх пошиття частіше всього використовують однотону тканину. Ідеально підходять для роботи в офісі, для ділової зустріч

Брюки – ретро

Виконані у стилі  ретро, з високим поясом, складками, закладеними в талії, розширені на стегнах.

Брюки –«сигарети»

Рівномірно вузькі, біля кісточок утворюють складки – заломи. Їх носять з туфлями на каблуках або заправляють у чоботи.

Легінси.

 Ці брюки дуже схожі на звичайні колготки, тільки без підошви. Їх носять замість колгот  разом зі спідницею. Головне, щоб легінси  ідеально обтягували ногу, не утворювали складок. А для цього необхідно виготовляти їх з тонкої та якісної тканини.

Джинси

 Відрізняються зручним кроєм, добре «сидять» на фігурі; їх виготовляють із джинсової бавовняної тканин.

  Сьогодні джинси також вважають класикою. Але це скоріш класика для відпочинку. Для виходу в «люди» підійдуть незвичайні джинси. Наприклад, розшиті бісером, стразами, цікавого покрою.

Банани

  Широкі брюки в складку, звужені донизу – це і є банани. Для їх пошиву використовують тканину в клітину.

Багато брюк розрізняються за довжиною і мають окремі назви.

 Шорти

 Найкоротші брюки. Які використовуються як одяг для відпочинку.

Кюлоти

Вузькі, нижче колін, їх у минулому столітті замінили широкі панталони.

Бермуди

За довжиною нагадують колоти, але більш вільні, зі стрілкою або з відворотами по низу.

Рейтузи

Популярні брюки, шиють із еластичної тканини, вони призначені для прогулянок і туризму.

Спідниця – брюки

Це універсальне поєднання: по суті – брюки, за формою – спідниця із застібкою і кишенями, як у брюк.

3.Моделі брюк

 Брюки – зручний одяг для роботи, занять спортом і відпочинку. Моделі брюк дуже різноманітні.

 За призначенням брюки можуть бути щоденним ( прямі, вузькі, розширені); спортивні ( лосини, гольфи, шаровари, бермуди); робочі (спецодяг, комбінезони); вихідні ( любий вид брюк з нарядної тканини).

  Брюки шиють як широкими по всій довжині або вузькі в окремих ділянках, звужені або розширені донизу, довгі або короткі.

   Брюки можуть бути самостійним видом одягу або входити до складу костюма. Форма, довжина, силует брюк залежать від моди.

  По конструкції брюки діляться на брюки на випуск ( носять поверх  взуття), брюки в сапоги ( формені брюки – галіфе), брюки спортивні ( лижні, для гри в гольф, шорти і т.д.)

   Брюки можуть бути без пояса, із широким або вузьким поясом, із хомутиками для поясу, з бічними швами і без них, із застібкою спереду або в бічних швах, із застібками на ґудзики або на «блискавку», внизу з манжетами або без них, зі складками і без них, з різноманітними кишенями.

  За конструкцією передні половинки і задні половинки можуть бути з виточками або застібками. Оздобленням для брюк може бути строчка.

4.      Художнє конструювання.

Процес створення конструкції виробу відповідно до розробленого проекту чи розрахунків за ескізом, кресленням або технічним описом називається конструюванням. Цей процес складається з двох етапів: логічного і практичного. На етапі логічного задуму насамперед розв'язують такі конструктивні завдання, як доцільність створення, простота й оригінальність виробу, його міцність і надійність, найвідповідніші габаритні розміри й низька собівартість, послідовність виготовлення окремих елементів та виробу загалом. Завершується конструювання опорядженням виробу та його художнім оздобленням.

Зовнішній вигляд і будова речей, які оточують людину, поступово, в процесі історичного розвитку суспільства змінюються.

У давні часи майстер виготовляв той чи інший виріб від початку до кінця. Він умів досконало обробляти матеріали, оздоблювати їх. Більшість предметів десятки і навіть сотні років мали незмінні форми, будову, вид оздоблення, які бережно передавалися в сім'ї майстрів від покоління до покоління. На сучасних підприємствах вироби проектує не одна людина, а багато фахівців. У процесі проектування досягається ї художня, і технічна досконалість виробу.

Творчий процес художньої розробки нового зразка промислового виробу називають художнім конструюванням. Це - важлива складова проектування майбутнього виробу. Визначено принципи художнього конструювання. Перший принцип можна визначити наступною формулою:

користь + зручність + краса

Кожний компонент цієї формули    виражає сукупність певних факторів: техніко-економічних, ергономічних, естетичних. Тобто повноцінний результат художнього конструювання можна отримати тільки у взаємодії і творчій співдружності інженера - конструктора, дизайнера, технолога й ергономіста.

Другий принцип полягає у тому, що виріб має відповідати навколишньому середовищу і конкретним умовам (робочий одяг, святковий, спортивний).

Третій принцип - єдність форми і змісту. Обов'язковою умовою художнього конструювання є розробка ескізу або малюнка - схеми, на якому відображають розміри майбутнього виробу, його геометричну форму і, обов'язково, малюнок, за яким буде оздоблюватись виріб. Його виконують на креслярському папері, а потім, за допомогою копіювального паперу переносять на заготовку.

Залежно від виду художнього оздоблення малюнки можуть бути виконані у вигляді орнаментів, силуетів рослин, тварин, героїв казок тощо. Існують різні   способи   художнього   конструювання   та   оздоблення   виробів.   Художнім  розписом оздоблюють сувенірні скриньки, вази, тарілки, солонки; бондарним способом виготовляють бочки, відра, кухлі; плетінням з лози виготовляють столи, хлібниці, цукерниці; довбанням - сільниці, ложки, ополоники тощо.

VI. Практична робота

   Створення ескізу моделі поясного виробу

VII. Підбиття підсумків уроку

1. Робота в парах: оцінити виконану роботу товариша.
2. Учитель аналізує причини типових помилок, демонструє кращі роботи. 

VIII.Рефлексія

1. Чи дізналися ви про щось нове на уроці?
2. Чи почерпнув із цього уроку щось корисне для себе?

IX. Домашнє завдання

 Підготувати інструменти для  побудови креслення брюк.