Тема: Знайомство з технікою « кінусайга», розробка ескізу

Мета:

• вивчити нову техніку і розробити попередній ескіз для майбутнього панно;

• розширити знання про культуру та творчості;

• вивчити і зрозуміти нову технологію;

• розпізнавати види, призначення матеріалів, інструментів і устаткування, яке застосовується в кінусайге;

• використовувати нову інформацію; витягувати потрібну інформацію, співвідносити її з наявними знаннями, досвідом.

Обладнання: ПК, презентація (знайомство з технікою «Кінусайга»).

Матеріали і інструменти:

1. Папір формат А4;

2. Простий олівець і ластик;

Хід уроку

I. Організаційна частина

Людина досягне результа тільки роблячи щось сам ... »

(Олександр П'ятигорський, всесвітньо відомий російський філософ, сходознавець)

II. Мотивація

Сьогодні на уроці ми познайомимося з новою технікою, яка прийшла до нас з Японії.

• Що ви знаєте про техніку клаптикового шиття?

• Що ви знаєте про техніку «печворк без голки»?

• Чи знаїте ви що таке «Кінусайга»?

III. Вивчення нового матеріалу

1. Знайомство з новим видом мистецтва - технікою «Кінусайга»

Японці славляться своєю здатністю зводити будь-яку діяльність в ранг мистецтва. Орігамі, ікебана, канзаші і багато інших видів творчості пройшли цим шляхом. Те ж саме відбулося з технікою Кінусайга: бажання повторно використовувати досить дорогу тканину старого кімоно, перетворилося в мистецтво створення чудових картин і панно. Власне кажучи, «клаптикові картини» - це неточно.Кінусайга - це свого роду синтез декількох технік. Це, по-перше, техніка аплікації, по-друге, печворк (саме ця техніка дала підстави називати кінусайгу клаптиковими картинами), по-третє, мозаїка, по-четверте ... різьблення по дереву. Іншими словами, кінусайга - це техніка мозаїчної клаптикової аплікації на дереві.

2. Історична довідка.

Заснувала стиль Кінусайга в 1987 році викладач мистецтв, професор Університету Нагоя - Маено Такаші. Основним матеріалом є старе шовкове кімоно. Мета новогї творчості була та ж, що і звичайного клаптикового шиття - прилаштувати кудись старі речі. Основний одягом японок традиційно були кімоно. Красиві, ніжні на дотик, виконані з дорогого шовку. Звичайно, навіть поношені їх шкода викидати. Ось і стали створювати з них шедеври, побачивши яких, дух захоплює. Назвали такий печворк без голки кінусайга. Незважаючи на те що цей вид рукоділля зародився в Японії, навіть там мало хто ним займається. Причина тому - велика клопіткість роботи. Картини виконуються тільки вручну. Тому кожна, навіть найпростіша за сюжетом, стає твором мистецтва. Вирізати навіть простий малюнок на дереві досить складно. Тут потрібні спеціальні інструменти і навички в різьбі. Пінопласт є ідеальною альтернативою. Єдине, про що потрібно пам'ятати, - він крихкий, легко ламається. Тому готовий виріб доведеться прикріплювати все до тієї ж дощечці або до щільного картону. Класична кінусайга дуже красива і викликає тільки захоплення. Але допитливі майстрині придумують все нові і нові її варіації. Так, щоб додати об'єм і реалістичність зображень, вони почали вставляти в жолобки не тільки краї клаптиків, а й шматочки мережив. Особливо красиво виглядає це вдосконалення на картинах, що зображують дам або дітей. Ракурс вибирається такий, що особи не видно. Основний упор робиться на створення пишних спідниць, мереживних воланів, стрічок і бантиків на капелюшках і підв'язках. Техніка кінусайга для початківців майстринь може здатися складною, особливо якщо краї клаптиків не хочуть триматися в жолобках. Деякі намагаються їх приклеювати, але від цього погіршується кінцевий результат. Краще спробувати зробити жолобки трохи вужче і трохи глибше. Вибираючи експозицію майбутньої картини, бажано уникати складних, дуже химерних форм. Майстри японського печворку частіше створюють пейзажні композиції або «малюють» клаптиками міські квартали, будинки і двори. Рідше можна побачити на картинах квіти. Ще рідше людей, особливо обличчя. Адже майже неможливо зробити так, щоб обличчя з клаптиків було, як живе. Кінусайга - жанр досить рідкісний: далеко не всім європейцям, котрі побували в Японії, пощастило подивитися на клаптикові картини. Але на тих, кому вдається їх побачити, вони справляють незабутнє враження. Ретельність і терпіння для її створення потрібні неймовірні. Але японцям старанності не позичати.

3.Техніка створення клаптикових картин

Клаптикові картини кінусайга створюються так:

По-перше, проект майбутньої клаптикової картини малюється на папері. Всі лінії переносяться на дерево. І по цих лініях в дереві прорізаються жолобки-канавки глибиною в 2 мм. Потім паперова картина розфарбовується - кожен фрагмент певним кольором. Ці фрагменти нумеруються (і на папері, і на дереві), і за формою кожного шматочка з тканини вирізується точно такий же шматочок того ж кольору, тільки трохи більше. Техніка аплікації на дереві вимагає, щоб по краях кожного шматочка оставлялся припуск в 1 м.

Що можна зробити в техніці кінусайга?

1. Картини

2. Панно

3. Скриньки

4. Упаковки подарунків

5. Ялинкові іграшки

6. Великодні сувеніри

IV. Практична робота

- Самостійне виконання роботи учнями.

- розробка ескізу на задуману тему олівцем на папері;

Для роботи нам знадобляться інструменти і матеріали:

1. Тканина

2. Пінопласт

3. Ножиці

4. Пилка для нігтів

5. Ніж для паперу

Техніка безпеки

1Ножиці передавати один одному гострим кінцем до низу.

2. Не робити різких рухів під час роботи.

3.Соблюдать порядок на робочому місці і дисципліну.

V. Підсумки

• Мета досягнута, чому?

• Як досягалася заявлена мета?

• Чи всі впоралися з поставленими завданням?

VI. Рефлексія

1. Що нового дізналися на цьому уроці?

2. Що виявилося найцікавішим?

3. Яке враження на вас справила ця техніка?

4. На якому етапі роботи виникли труднощі і з чим вони пов'язані?

VII. Домашнє завдання